МАГІСТЕРСЬКА ДИСЕРТАЦІЯ – ЯК ЗАСІБ КОНТРОЛЮ СПРОМОЖНОСТІ СФОРМУВАТИ МАГІСТРОМ СИСТЕМУ НОВИХ ЗНАНЬ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
Магістр – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні уміння та знання інноваційного характеру, має певний досвід застосування нових знань для вирішення проблемних професійних завдань у певній галузі. Магістр повинен мати широку ерудицію, фундаментальну наукову базу, володіти методологією наукової творчості, сучасними інформаційними технологіями, методами отримання, обробки, зберігання і використання наукової інформації, бути спроможним до творчої науково-дослідницької і науково-педагогічної діяльності. Магістерська освітньо-професійна програма включає в себе дві приблизно однакові за обсягом складові – освітню і науково-дослідницьку. Підготовка магістра завершується захистом магістерської дисертації на засіданні Державної екзаменаційної комісії.
Магістерська робота – це самостійна випускна науково-дослідницька робота, яка виконує кваліфікаційну функцію, тобто готується з метою публічного захисту і отримання академічного ступеня магістра. Основне завдання її автора – продемонструвати рівень своєї наукової кваліфікації, уміння самостійно вести науковий пошук і вирішувати конкретні наукові завдання [1].
Оскільки підготовка магістрів є справою відносно новою, то поки ще не розроблені більш-менш уніфіковані вимоги щодо змісту й структури магістерської роботи як виду кваліфікаційної роботи. Специфічним є не лише зміст магістерської дисертації, а й форма його викладу, яка характеризується певним ступенем абстрагування, активним застосуванням математичного апарату, засобів логічного мислення, комп’ютерних методик та математичної статистики. Очевидно, що магістр має вміти сформувати систему втілення отриманих ним нових знань в навчальний процес [2, 3], інакше його науковий результат лишиться на папері. Досі цьому питанню не приділялося належної уваги.
Метою доповіді є розгляд існуючої структури магістерської дисертації та запропонованої структури, що вирішувало виявлену проблему з сформування системи нових знань в навчальному процесі. Їх структури представлено на об’єднаному рис. 1. В їх основу обрано класичну структуру кваліфікаційної дипломної роботи спеціаліста. Наповнення кожної частини магістерської дисертації визначається темою. Вимоги до магістерської дисертації в науковому відношенні вищі, ніж до дипломної роботи, однак нижчі, ніж до кандидатської дисертації. На відміну від дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук, що є науково-дослідницькими працями, магістерська дисертація як самостійне наукове дослідження кваліфікується як навчально-дослідницька праця, в основу якої покладено моделювання більш-менш відомих рішень. Її тематика та науковий рівень мають відповідати освітньо-професійній програмі навчання. Виконання зазначеної роботи повинне не стільки вирішувати наукові проблеми (завдання), скільки засвідчити, що її автор здатний належним чином вести науковий пошук, розпізнавати професійні проблеми, знати загальні методи і прийоми їх вирішення.
В магістерській дисертації слід подавати у вигляді, що дозволить зробити висновок, наскільки повно відображені та обґрунтовані положення, висновки та рекомендації, які містяться в роботі, їх новизна і значимість. Сукупність отриманих результатів повинна свідчити про наявність у її автора первинних навиків наукової роботи. Магістерську дисертація як наукову працю відрізняє від інших наукових робіт те, що вона виконує кваліфікаційну функцію. Основне завдання її автора – продемонструвати рівень своєї наукової кваліфікації та вміння самостійно вести науковий пошук і вирішувати конкретні наукові завдання.
Однак існуюча структура магістерської дисертації не забезпечує молодому науково-педагогічному працівнику сформувати систему втілення отриманих ним нових знань в навчальний процес [2-4]. Це вміння вкрай потрібне магістрам, які пов’яжуть подальшу свою роботу з педагогічною діяльністю. Тому для рішення цієї проблеми запропоновано в структуру магістерської дисертації доповнити наприклад розділом №4, який називатиметься „Методика формування нових знань та застосування їх у навчальному процесі”, що наочно представлено на рис 1. Метою розділу є сформувати у магістра, як у майбутнього науково-педагогічного працівника педагогічну майстерність з вибору методів та засобів (бажано нових) для застосування нових знань у навчальному процесі. Сам факт написання наукової роботи підтверджує, що магістр володіє ерудицію, фундаментальною науковою базою, методологією наукової творчості, сучасними інформаційними технологіями, методами отримання, обробки, зберігання наукової інформації та спроможність до творчої науково-дослідницької діяльності. З випускної кваліфікаційної роботи видно буде наскільки магістр вміє: формулювати мету і завдання дослідження; складати план дослідження; вести науковий пошук із застосуванням сучасних інформаційних технологій; використовувати сучасні методи наукового дослідження, модифікувати наявні та розробляти нові методи, виходячи із завдань конкретного дослідження; обробляти отримані дані, аналізувати і синтезувати їх на базі відомих літературних джерел; оформляти результати досліджень відповідно до сучасних вимог, у вигляді звітів, рефератів, статей. Невідомим лишається наскільки магістр володіє методологією використання наукової інформації та спроможний до творчої науково-педагогічної діяльності. Цей розділ є очевидно необхідним і сприятиме по перевірці спроможності магістра до творчої науково-дослідницької діяльності та до творчої науково-педагогічної діяльності у вигляді формування системи нових знань в навчальному процесі.
Отже, написання та захист дипломної роботи є перевіркою готовності студента до майбутньої професійної діяльності. Майбутня професійна діяльність магістра педагогічної, наукової чи управлінської діяльності у відповідній галузі економіки повинна бути пов’язана з виконанням функцій викладача вищого навчального закладу, наукового працівника чи менеджера. Ось саме готовність до такої діяльності і повинна засвідчувати дисертація магістра та представлена ним власна система формування нових знань та застосування їх у навчальному процесі.
Контролюючим елементом в сформованості молодого фахівця-магістра та його здібностей по формуванню системи втілення нових знань в навчальному процесі є відгуки та рецензії на дисертацію. Наочно цей процес представлено на рис 2.
Рис. 2. Порядок рецензування та оцінки сформованість магістром системи втілення нових знань в навчальному процесі
Встановлений термін магістерська дисертація має бути надана магістром науковому керівникові, з метою підготовки ним відгуку на дослідження, а також направлення на рецензування. Рецензія може бути надана науково-педагогічним складом або науковцями певного фаху, які працюють у галузі проблематики, що розробляється магістром. На магістерську дисертацію науковий керівник і рецензенти мають скласти відгук. Відмінності в існуючій та запропонованій системі підготовці представлено на рис. 2. В цілому мають висвітлити наступні питання: актуальність дослідження; ефективність використаної методології наукового пошуку; рівень використання набутих у процесі навчання в магістратурі теоретичних знань; рівень сформованості наукового та педагогічних здібностей та пропозиції; перспективність запропонованих рекомендацій і висновків; наскільки вдалось сформувати магістром системи втілення нових знань в навчальний процес; недоліки роботи.
Попереднє обговорення магістерської роботи здійснюється на засіданні профільної кафедри або спільних засідань кафедр з урахуванням висновків наукового керівника та рецензентів і має на меті проведення магістром аналізу пропозицій і зауважень, доопрацювання роботи для її захисту на ДЕК та одержання магістром кафедрального допуску до захисту, оформленого протокольно.
Висновки
Таким чином, для формування системи впровадження результатів магістерського дисертаційного дослідження в навчальний процес рекомендується в основну частину дисертаційної роботи ввести розділ „Методика формування нових знань та застосування їх у навчальному процесі”. Також приділити увагу розгляду питання, яким чином і в якому об’ємі слід впроваджувати результат в навчальний процес [4].
Список літератури
1. Вимоги до структури магістерської дисертації. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Теплоенергетичного факультету (ТЕФ), НТУУ КПІ. – Режим доступу: http://tef.kpi.ua/191.
2. Козубцов И.Н., Козубцова Л.С. Проблема подготовки молодых научно-педагогических кадров для высших военных учебных заведений в адъюнктуре. // Материалы Всероссийской НПК с международным участием. (г. Пенза 7 – 9 октября 2009 г.). – Пенза. ПГПУ им. В.Г. Белинского, Военный университет МО РФ, 2009. – С. 182 – 185.
3. Козубцов І.М. Проблема підготовки в аспірантурі майбутніх науково-педагогічних кадрів // III Международная НК „Современные достижения в науке и образовании” 16 - 23 сентября 2009 г., Тель-Авив (Израиль) – Хмельницкий: Хмельницкий НУ, 2009. – С. 192 – 194.
4. Козубцов И.Н., Козубцова Л.С., Козубцов Н.К. Пути решения проблемы формирования педагогического мастерства в аспирантуре [Электронный ресурс] // Известие науки. – Режим доступа: http://www.inauka.ru/blogs/article98185.html.
Библиографическая ссылка
к.т.н., Козубцов І.М. (НЦЗІ ВІТІ НТУУ „КПІ”);
к.т.н., Масесов М.О. (НУОУ);
Куцаєв В.В. (НЦЗІ ВІТІ НТУУ „КПІ”);
Козубцова Л.С. (МЗОШ І-ІІІ ст.).
МАГІСТЕРСЬКА ДИСЕРТАЦІЯ – ЯК ЗАСІБ КОНТРОЛЮ СПРОМОЖНОСТІ СФОРМУВАТИ МАГІСТРОМ СИСТЕМУ НОВИХ ЗНАНЬ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ // Научный электронный архив.
URL: http://econf.rae.ru/article/6230 (дата обращения: 25.04.2024).
Прочитать публикацию в формате PDF
